Cоздание сайтов в Запорожье
+38 (061) 701-10-80
+38 (067) 718-05-65
+38 (050) 341-60-18
 
  создание сайта Запорожье | разработка сайта в Запорожье
SiteHeart
Всяка-бяка > полезно>


Книга четверта  ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ


Глава 35
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ


Стаття 418. Поняття права інтелектуальної власності

1. Право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

2. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності  визначається цим Кодексом та іншим законом.

3. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 419. Співвідношення права інтелектуальної власності та права власності

1. Право інтелектуальної власності та право власності на річ не залежать одне від одного.

2. Перехід права на об'єкт права інтелектуальної власності не означає переходу права власності на річ.

3. Перехід права власності на річ не означає переходу права на об'єкт права інтелектуальної власності.

Стаття 420. Об'єкти права інтелектуальної власності

1. До об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать:

- літературні та художні твори;
- комп'ютерні програми;
- компіляції даних (бази даних);
- виконання;
- фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення;
- наукові відкриття;
- винаходи, корисні моделі, промислові зразки;
- компонування (топографії) інтегральних мікросхем;
- раціоналізаторські пропозиції;
- сорти рослин, породи тварин;
- комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення;
- комерційні таємниці.

Стаття 421. Суб'єкти права інтелектуальної власності

1. Суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.

Стаття 422. Підстави виникнення (набуття) права інтелектуальної власності

1. Право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором.

Стаття 423. Особисті немайнові права інтелектуальної власності

1. Особистими немайновими правами інтелектуальної власності є:

1) право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об'єкта права інтелектуальної власності;
2) право перешкоджати  будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об'єкта права інтелектуальної власності;
3) інші особисті немайнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

2. Особисті немайнові права інтелектуальної власності належать творцеві об'єкта права інтелектуальної власності. У випадках, передбачених законом, особисті немайнові права інтелектуальної власності можуть належати іншим особам.

3. Особисті немайнові права інтелектуальної власності не залежать від майнових прав інтелектуальної власності.

4. Особисті немайнові права інтелектуальної власності не можуть відчужуватися (передаватися), за винятками, встановленими законом.

Стаття 424. Майнові права інтелектуальної власності

1. Майновими правами інтелектуальної власності є:

1) право на використання об'єкта права інтелектуальної власності;
2) виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності;
3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання;
4) інші майнові права інтелектуальної власності,  встановлені законом.

2. Законом можуть бути встановлені винятки та обмеження в майнових правах інтелектуальної власності за умови, що такі обмеження та винятки не створюють істотних перешкод для нормальної реалізації майнових прав інтелектуальної власності та здійснення законних інтересів суб'єктів цих прав.

3. Майнові права інтелектуальної власності можуть відповідно до закону бути вкладом до статутного капіталу юридичної особи, предметом договору застави та інших зобов'язань, а  також використовуватися в інших цивільних відносинах.

Стаття 425. Строк чинності прав інтелектуальної власності

1. Особисті немайнові права інтелектуальної власності є чинними безстроково, якщо інше не встановлено законом.

2. Майнові права інтелектуальної власності є чинними протягом строків, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором.

3. Майнові права інтелектуальної власності можуть бути припинені достроково у випадках, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором.

Стаття 426. Використання об'єкта права інтелектуальної власності

1. Способи використання об'єкта права інтелектуальної власності визначаються цим Кодексом та іншим законом.

2. Особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб.

3. Використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

4. Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об'єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Стаття 427. Передання майнових прав інтелектуальної власності

1. Майнові права інтелектуальної власності можуть бути передані відповідно до закону повністю або частково іншій особі.

2. Умови передання майнових прав інтелектуальної власності можуть бути визначені договором, який укладається відповідно до цього Кодексу та іншого закону.

Стаття 428. Здійснення права інтелектуальної власності, яке належить кільком особам

1. Право інтелектуальної власності, яке належить кільком особам спільно, може здійснюватися за договором між ними. У разі відсутності такого договору право інтелектуальної власності, яке належить кільком особам, здійснюється спільно.

Стаття 429. Права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору

1. Особисті немайнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об'єкт. У випадках, передбачених законом, окремі особисті немайнові права інтелектуальної  власності на такий об'єкт можуть належати юридичній або фізичній особі, де або у якої працює працівник.

2. Майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об'єкт, та юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено договором.

3. Особливості здійснення майнових прав інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, можуть бути встановлені законом.

Стаття 430. Права інтелектуальної власності на об'єкт, створений за замовленням

1. Особисті немайнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений за замовленням, належать творцеві цього об'єкта.

У випадках, передбачених законом, окремі особисті немайнові права інтелектуальної власності на такий об'єкт можуть належати замовникові.

2. Майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений за замовленням, належать  творцеві цього об'єкта та замовникові спільно, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 431. Наслідки порушення права інтелектуальної власності

1. Порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншим законом чи договором.

Стаття 432. Захист права інтелектуальної власності судом

1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.

2. Суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про:

1) застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів;
2) зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності;
3) вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності;
4) вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності;
5) застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення;
6) опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення.


Глава 43
ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ НА КОМЕРЦІЙНЕ НАЙМЕНУВАННЯ


Стаття 489. Правова охорона комерційного найменування

1. Правова охорона надається комерційному найменуванню, якщо воно дає можливість вирізнити одну особу з-поміж  інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності.

2. Право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту  першого використання цього найменування та охороняється без обов'язкового  подання  заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки.

3. Відомості  про комерційне найменування можуть вноситися до реєстрів, порядок ведення яких встановлюється законом.

4. Особи можуть мати однакові комерційні  найменування,  якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та (або) реалізовують, та послуг, які ними надаються.

Стаття 490. Майнові права інтелектуальної власності на комерційне найменування

1. Майновими  правами інтелектуальної власності на комерційне найменування є:

1) право на використання комерційного найменування;

2) право перешкоджати іншим особам неправомірно використовувати  комерційне найменування,  в тому числі забороняти таке використання;
3) інші майнові права інтелектуальної власності,  встановлені законом.

2. Майнові  права інтелектуальної  власності  на  комерційне найменування  передаються  іншій  особі  лише разом з цілісним майновим  комплексом  особи,  якій  ці  права  належать,  або його відповідною частиною.

Стаття 491. Припинення чинності майнових прав інтелектуальної власності на комерційне найменування

1. Чинність  майнових прав інтелектуальної  власності  на комерційне найменування припиняється у разі  ліквідації  юридичної особи та з інших підстав, встановлених законом.


Глава 44
ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ НА ТОРГОВЕЛЬНУ МАРКУ


Стаття 492. Торговельна марка

1. Торговельною  маркою  може  бути  будь-яке  позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг),  що виробляються (надаються) однією особою,  від товарів (послуг),  що  виробляються  (надаються)  іншими  особами.  Такими позначеннями   можуть   бути,   зокрема,   слова,  літери,  цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Стаття 493. Суб'єкти права інтелектуальної власності на торговельну марку

1. Суб'єктами  права інтелектуальної власності на торговельну марку є фізичні та юридичні особи.

2. Право інтелектуальної власності на певну торговельну марку може  належати  одночасно  кільком  фізичним  та  (або)  юридичним особам.

Стаття 494. Засвідчення набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку

1. Набуття  права  інтелектуальної  власності  на торговельну марку засвідчується свідоцтвом.  Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом.

2. Обсяг  правової  охорони  торговельної  марки визначається  наведеними у свідоцтві  її  зображенням  та  переліком  товарів  і послуг, якщо інше не встановлено законом.

3. Набуття  права  інтелектуальної  власності  на торговельну марку,  яка має міжнародну реєстрацію або визнана в  установленному законом порядку добре відомою, не вимагає засвідчення свідоцтвом.

Стаття 495. Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку

1. Майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є:

1) право на використання торговельної марки;
2) виключне право дозволяти використання торговельної марки;
3) виключне  право  перешкоджати  неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання;
4) інші майнові права інтелектуальної власності,  встановлені законом.

2. Майнові  права  інтелектуальної  власності  на торговельну марку  належать  володільцю  відповідного  свідоцтва,   володільцю міжнародної  реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом  порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 496. Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку.

1. Майнові права  інтелектуальної  власності  на  торговельну марку  є чинними протягом десяти років з дати,  наступної за датою подання  заявки  на  торговельну  марку  в  установленому  законом порядку,  якщо інше не встановлено законом.  Зазначений строк може бути продовженим щоразу на десять років у  порядку,  встановленому законом.

Стаття 497. Дострокове припинення чинності майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку

1. Чинність  майнових  прав  інтелектуальної   власності   на торговельну  марку  припиняється  в  установленому законом порядку достроково  у  зв'язку  з  перетворенням  торговельної   марки   у загальновживане позначення певного виду товарів чи послуг.

2. Чинність  майнових прав інтелектуальної  власності  на торговельну марку може бути припинено  достроково  за  ініціативою особи,  якій вони належать, якщо це не суперечить умовам договору, а також в інших випадках, передбачених законом.

3. Якщо у зв'язку з  достроковим  припиненням чинності виключних майнових  прав інтелектуальної власності на торговельну марку завдано  збитків  особі,  якій  було  надано  дозвіл  на  її використання,  такі  збитки  відшкодовуються  особою,  яка  надала зазначений дозвіл, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Стаття 498. Відновлення чинності достроково припинених виключних майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку

1. Чинність достроково  припинених  виключних  майнових  прав інтелектуальної   власності на торговельну марку може бути відновлено у порядку, встановленому законом, за заявою особи, якій ці права належали у момент їх припинення.

Стаття 499. Визнання прав інтелектуальної власності на торговельну марку недійсними

1. Права  інтелектуальної  власності  на  торговельну марку визнаються  недійсними  з підстав  та  в  порядку,  встановлених законом.

Стаття 500. Право попереднього користувача на торговельну марку

1. Будь-яка особа,  яка до дати подання заявки на торговельну марку або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки в  інтересах своєї діяльності добросовісно використала торговельну марку в Україні або здійснила значну  і  серйозну  підготовку  для такого  використання,  має  право на безоплатне продовження такого використання  або  використання,  яке   передбачалося   зазначеною підготовкою (право попереднього користувача).

2. Право попереднього користувача може передаватися  або переходити до іншої особи тільки разом із підприємством чи діловою практикою або з тією частиною підприємства чи ділової практики,  в яких було використано торговельну марку  або  здійснено  значну  і серйозну підготовку для такого використання.


Глава 45
ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ НА ГЕОГРАФІЧНЕ ЗАЗНАЧЕННЯ


Стаття 501. Набуття права інтелектуальної власності на географічне зазначення

1. Право інтелектуальної власності на географічне  зазначення виникає  з  дати  державної  реєстрації цього права,  якщо інше не встановлено законом.

2. Обсяг правової охорони географічного зазначення визначається характеристиками товару (послуги) і межами географічного місця його (її) походження, зафіксованими державною реєстрацією права інтелектуальної власності на географічне зазначення.

Стаття 502. Суб'єкти права інтелектуальної власності на географічне зазначення

1. Суб'єктами  права інтелектуальної власності на географічне зазначення є виробники товарів,  асоціації споживачів, інші особи, визначені законом.

Стаття 503. Права інтелектуальної власності на географічне зазначення

1. Правами   інтелектуальної   власності    на    географічне зазначення є:

1) право на визнання позначення товару (послуги) географічним зазначенням;
2) право на використання географічного зазначення;
3) право перешкоджати неправомірному використанню географічного зазначення, в тому числі забороняти таке використання.

2. Права інтелектуальної власності на географічне зазначення, що  належать  окремим суб'єктам права інтелектуальної власності на географічне зазначення, встановлюються законом.

Стаття 504. Строк чинності права інтелектуальної власності на географічне зазначення

1. Право інтелектуальної власності на географічне зазначення є чинним з дати, наступної за датою державної реєстрації, і охороняється безстроково за умови збереження характеристик товару (послуги), позначених цим зазначенням.


Глава 75
РОЗПОРЯДЖАННЯ МАЙНОВИМИ ПРАВАМИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ


Стаття 1107. Види договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності

1. Розпоряджання  майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі таких договорів:

1) ліцензія на  використання  об'єкта  права  інтелектуальної власності;
2) ліцензійний договір;
3) договір   про  створення  за  замовленням  і  використання об'єкта права інтелектуальної власності;
4) договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності;
5) інший договір щодо розпоряджання  майновими  правами
інтелектуальної власності.

2. Договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій формі.

У разі недодержання письмової форми договору щодо розпоряджання майновими правами  інтелектуальної власності такий договір є нікчемним.

Законом можуть бути встановлені випадки,  в яких договір щодо розпоряджання майновими  правами  інтелектуальної  власності  може укладатись усно.

Стаття 1108. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності

1. Особа, яка має виключне право дозволяти  використання об'єкта  права інтелектуальної власності (ліцензіар),  може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на  використання  цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності).

2. Ліцензія на  використання  об'єкта  права  інтелектуальної власності  може  бути  оформлена  як  окремий  документ  або  бути складовою частиною ліцензійного договору.

3. Ліцензія на  використання  об'єкта  права  інтелектуальної власності  може бути виключною,  одиничною,  невиключною,  а також іншого виду, що не суперечить закону.

Виключна ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість  використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Одинична ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість   видачі   ліцензіаром іншим особам ліцензій на використання об'єкта права інтелектуальної власності у сфері,  що обмежена цією ліцензією, але не виключає можливості  використання ліцензіаром цього об'єкта у зазначеній сфері.

Невиключна ліцензія не виключає  можливості  використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері,  що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

4. За згодою ліцензіара, наданою у письмовій формі, ліцензіат може  видати  письмове  повноваження на використання об'єкта права інтелектуальної власності іншій особі (субліцензію).

Стаття 1109. Ліцензійний договір

1. За ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій  стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

2. У випадках, передбачених ліцензійним договором, може бути укладений  субліцензійний  договір, за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на  використання об'єкта права інтелектуальної  власності.  У  цьому  разі відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата  несе  ліцензіат,  якщо  інше  не встановлено ліцензійним договором.

3. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права  інтелектуальної  власності  (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта,  територія та  строк,  на  які  надаються  права,  тощо), розмір,  порядок  і  строки  виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності,  а також інші умови,  які сторонни вважають за доцільне включити у договір.

4. Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

5. Предметом  ліцензійного  договору  не  можуть бути права на використання  об'єкта  права  інтелектуальної  власності,  які  на момент укладення договору не були чинними.

6. Права на використання  об'єкта  права  інтелектуальної власності  та  способи  його  використання, які не  визначені  у ліцензійному договорі, вважаються такими, що не надані ліцензіату.

7. У разі відсутності в ліцензійному договорі умови про територію, на яку поширюються надані права на використання об'єкта права інтелектуальної  власності,  дія  ліцензії  поширюється  на територію України.

8. Якщо в ліцензійному договорі про видання або інше відтворення  твору  винагорода  визначається  у вигляді фіксованої грошової суми,  то в договорі має бути  встановлений  максимальний тираж твору.

9. Умови ліцензійного договору, які суперечать положенням цього Кодексу, є нікчемними.

Стаття 1110. Строк ліцензійного договору

1. Ліцензійний договір  укладається  на  строк,  встановлений договором, який повинен спливати не пізніше спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі  об'єкт  права інтелектуальної власності.

2. Ліцензіар може відмовитися від ліцензійного договору у разі порушення ліцензіатом встановленого договором терміну початку використання  об'єкта  права інтелектуальної власності.  Ліцензіар або ліцензіат можуть відмовитися від ліцензійного договору у  разі порушення другою стороною інших умов договору.

3. У разі відсутності у ліцензійному договорі умови про строк договору він вважається укладеним на строк, що залишився до спливу строку   чинності  виключного  майнового  права  на  визначений  у договорі об'єкт права інтелектуальної власності, але не більше ніж на п'ять років. Якщо за шість місяців до спливу зазначеного п'ятирічного строку жодна із сторін не повідомить  письмово  другу сторону  про відмову від договору,  договір вважається продовженим на невизначений час.  У цьому  випадку  кожна  із  сторін  може  в будь-який  час відмовитися від договору,  письмово повідомивши про це другу сторону за шість місяців  до  розірвання  договору,  якщо більший  строк  для  повідомлення  не встановлений за домовленістю сторін.

Стаття 1111. Типовий ліцензійний договір

1. Уповноважені відомства або творчі спілки можуть затверджувати типові ліцензійні договори.

2. Ліцензійний  договір  може  містити умови,  не передбачені типовим  ліцензійним  договором.  Умови ліцензійного договору, укладеного  з творцем об'єкта права інтелектуальної власності,  що погіршують його становище  порівняно з становищем,  передбаченим законом або типовим договором, є нікчемними і замінюються умовами,
встановленими типовим договором або законом.

Стаття 1112. Договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності

1. За договором про створення за замовленням  і  використання об'єкта  права  інтелектуальної  власності одна сторона (творець - письменник,  художник тощо) зобов'язується створити  об'єкт  права інтелектуальної  власності  відповідно  до  вимог  другої  сторонни (замовника) та в установлений строк.

2. Договір  про  створення за замовленням і використання об'єкта  права інтелектуальної власності повинен визначати способи та умови використання цього об'єкта замовником.

3. Оригінал твору образотворчого  мистецтва, створеного за замовленням, переходить у власність замовника. При цьому майнові права інтелектуальної власності на цей твір  залишаються  за  його автором, якщо інше не встановлено договором.

4. Умови договору про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності, що обмежують право творця цього об'єкта на створення інших об'єктів, є нікчемними.

Стаття 1113. Договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності

1. За договором про передання  виключних майнових прав інтелектуальної  власності  одна  сторона (особа,  що має виключні майнові права) передає  другій  стороні  частково  або  у  повному складі  ці  права  відповідно до закону та на визначених договором умовах.

2. Укладення договору про передання виключних  майнових  прав інтелектуальної  власності не впливає на ліцензійні договори,  які були укладені раніше.

3. Умови договору про передання  виключних  майнових  прав інтелектуальної   власності,   що погіршують становище творця відповідного об'єкта або його спадкоємців порівняно з  становищем, передбаченим  цим  Кодексом  та  іншим законом,  а також обмежують право творця на створення інших об'єктів, є нікчемними.

Стаття 1114. Державна реєстрація договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності

1. Ліцензія  на  використання  об'єкта  права інтелектуальної власності та договори, визначені статтями 1109, 1112 та 1113 цього Кодексу, не підлягають обов'язковій державній реєстрації.

Їх державна  реєстрація здійснюється на вимогу ліцензіара або ліцензіата у порядку, встановленому законом.

Відсутність державної реєстрації не впливає на чинність прав, наданих  за  ліцензією  або  іншим  договором,  та  інших  прав на відповідний об'єкт права  інтелектуальної  власності,  зокрема  на право ліцензіата на звернення до суду за захистом свого права.

2. Факт  передання  виключних  майнових  прав інтелектуальної власності,  які відповідно до цього Кодексу або  іншого  закону  є чинними   після   їх   державної  реєстрації,  підлягає  державній реєстрації.

создать сайт Запорожье | разработка сайтов в Запорожье
Яндекс цитирования Rambler's Top100 bigmir)net TOP 100